ФіLOsоХвічне БарбIQ 060

Думаючи про небо, один філософ сказав: я хочу, аби люди були щасливішими, - і випустив пляшку шампанського з повітряною кулею. Так людина опинилася в космосі..

01.09.26

Цікаво, наскільки продукт творчости є важливішим за ім'я його власника? - особливо в медійних продуктах. Підписом до кожного твору є банальна наявність обличчя. А хто ти і ким тебе зовуть? - дай боже, з часом запам'ятається.

05.09.26

Раз колега прийшов у гості до знайомого та попросив воду. Той сказав, що вона стоїть на столі в пластиковій пляшці з зеленою етикеткою. Запитав: чи теж хоче? Отримав схвальну відповідь. Узяв дві чашки: для знайомого та для себе, й налив прозорої рідини. Коли зробив перший ковток, зрозумів, що це - оцет, а подібна пляшка на вигляд була на іншому столику. Оповідаючи мені "по свіжиж смаках" цю історію, згадав він свої студентські роки, як зі знайомими разом організували фотолабораторію та займались фототворчістю. Час від часу від батьків чи знайомих передавались якісь посилки. Якогось дня спостеріг, як друзі несли подібну коробку до лабораторії. Був на вулиці. Минуло трохи часу, подумав: "А мене не запросили!" Не довго думаючи: наважився та зайшов. Прямо в дверях його зустрічає веселий знайомий з літровою банкою прозорої рідини зі словами: "А й*бни". Що тут не ясно: сказано - зроблено. Взяв і ковтнув... А зрозумів, коли відчув, що це був страшенний смак металу. Це був "проявник" чи "закріплювач", а "й*бни!" - це означало не випий, а вилий! Так свіжа історія з оцтом освіжала спогади сорокарічної давности.

06.09.26

P.S. Зрозумів, що цьому колезі не раз видавалось скоштувати щось незвичне. Розповів іншу історію: коли служив у армії, від батьків прийшла посилка, а в ній була баночка майонезу... Якраз ішов зі служивцями до їдальні. По дорозі нюхнув, але щось не дуже нагадало згаданий продукт, а сметану. За столом нюхнув другий раз і попередні сумніви розвіялись: всеж таки - майонез! Вирішив її намастити на котлету. "Красива була котлета!" Друзі попросили і собі того дилікатесу, але він зажав: "маленька була баночка!". Смачно намастив і коли розжував, зрозумів, бо згадав, а це вже було пізно, що в батька попросив було клею ПВА, а "креативний" батько, не знайшов кращого рішення, як налити в оригінальну баночку, не здираючи етикетку. У той момент у індивідуаліста найшли амбівалентні відчуття, дожовуючи клей разом з котлетою..

08.09.26

Щоразу новий голос у мистецтві - це відкидання чогось головного або зміна перспективи на те, що вже прийняте більшістю. Наприклад, у давній Греції досягли в скульптурі такої вершини досконалости, що образ Аполона виглядав мало не під копірку. Це красиво, але з часом це довелось відкинути, адже "нудно". В імпресіонізмі досить було так само відкинути усталену виразність форми, і вуаля, виникла ціла епоха пошуків, що згодом назвали модернізмом. Головне створити те, що достойно було б згодом проігнорувати. Можливо, так відкидаючи в мистецтві щоразу новий, а згодом старий погляд на образ, ми досягнемо чистого мистецтва, коли на картині не залишиться жодного подразника для "критики".

07.09.26

Цікаво, наскільки з часом ми житимемо в чужій ілюзії, наприклад, дивлячись відеоролики не з реалу, а створені ai-технологіями, що імітують реальність?

10.09.26

Спілкуються українець із білорусом. Перший віком перед п'ятесяткою, а другому далеко за п'ятдесят. Обидва з вищою технічною освітою, а працюють на одній польській фірмі. Відряджені до Франції. Питає українець:

- Що тобі не подобається в нашій роботі?

- Мені ну-у-дно.

- Ти ж розумна людина, чим би ти займався?

- Я ще не придумав! - сміючись сам від себе.

10.09.26

Розмовляю з грузином про французське вино. Розчаровано каже, що воно не таке, яке він знає. Продовжує: "Справжнє вино має пахнути виноградом! А це вино, що з магазину, я нюхаю, а відчуваю чи то яблука, чи абрикоси, не пойму що! Хоча написано, що зроблене з винограду, але це навіть не таке, яке я роблю для себе!" Згадую з ним розмову з іншим грузином, який говорив мало не тими ж словами. "Навіть грузинське, яке продається в магазинах не пахнуть знайомим вином. Ціна дешевше, аніж у Грузії. Як так може бути?" Найгірший ворог вина - це цукор. У французських його не відчувається, але якщо воно там є - однозначно болітиме голова. Тут я згадав досвід українця, який, живучи в Україні, все життя думав, що його організм не сприймає цього напою, а як приїхав до Франції, обережно попробував раз-другий і зрозумів, що від їхнього вина почувається чудово. Грузин продовжує розповідати про технологію очишення домашнього вина, наголошуючи, що воно має бути не більше, як 25% витримки. Якщо більше - розбавляють водою. І тут я подумки згадую російську байку, що "залізний вождь пролетаріату" не був алкоголіком, адже завжди до вина доливав воду. Схоже, що тут узагалі не про алкоголізм, а про народне ставлення, яким вино має бути насправді.

10.09.26

Мистецькі ідеї, що виникли під час сну:

1) Плетений кош із лози, зроблений під зав'язку так, що немає як дна, так і практичного значення: виключно декоративна чи мистецька ідея. 

2) Художня картина, у вигляді стилізованої поверхні, що нагадує тріскану фарбу. 

3) Дерев'яний стільчик, що виглядає нерівно як до себе, так і до симетрії рогу будинку. Тепер він різьблений та в сірих тонах (під старовину). Одразу виникає для нього назва: "дженжулет" (неологізм). 

4) Художні образи, як робитиму картини з бетону та щось подібнез гіпсу, а потім ідея: винайняти 1 квадратний метр площі в людному місці для виставки 1 картини, що часто змінюватиметься на інші, а роботи, представлені раніше, транслювати там же на моніторі. Таке підприємництво назвати: "Виставкова діяльність".

5) Питання до АІ: "Якщо з моїх снів збудувати храм, як він виглядатиме?"

6) Художній образ. Скомбінована картина у вигляді 1) світлини, на якій зображено кут землянисто-зеленої огорожі, з подальшою перспективою розмитого фокусу заднього плану (тому і кут), 2) накладеного на цей образ скла, на якому таким же кольором зроблені великі краплі, яких видно на тлі сірого розмитого неба. Ідея така, що дивлячись на цю мистецтку працю, глядач має доміркувати: що саме так огорожа стала помальованою.

7) Подарункові та декоративні іграшки у вигляді людей-дзвіночків. А саме: пустотілі фігурки, в яких знаходяться бовкальця. Всі різні, різнобарвні. Творча фантазія доходить до того, що дехто навіть має крила. А загалом можуть висіти разом у вигляді каруселі на ниточках та спільно видавати веселе дзеленчання.

8) Картина краєвиду неба та поля, що плавно переходить у рельєфи українського прапору, що утворились якби від реального повіву вітру. Цей художній образ більше схожий на фотоколаж, де кольори прапору переносять свої фарби на кольори свободи.

11.09.26

У руках тримала якісь каштаньєти..

11.09.26

Цікаво наскільки слово "рідкість", люди сприймають викривлено. Наприклад, людина бачить рідкісне дерево, але вона може посадити його в своєму саду, людина бачить усмішку "Мони Лізи" і навіть може купити репродукцію, але у людини немає саду, немає дому, вона їде далеко, аби побачити раз те дерево, раз ту усмішку..

13.09.26

Чому, коли є старе слово "друг" від слова "другий", немає слова "перг/ш" від слова, що вказує на себе - "перший", а якби хтось був третій до компанії - "трег/т"..

13.09.26

Хтось оптимістично подивився на п'явок і сказав: "Розсмокчуться!"..

14.09.26

Аби сказати відверто та боляче: "нам/нас зраджують", людям легше улестити собі "нам брешуть", і змавпувавши - брехати іншим. (Більш примітне в російському соціумі). Цікаво й інше, як зараз, аби не було "боляче", поняття "зрада" набуває рис іронії, від чого стає сумно, адже розмиваються межі сприйняття "болю".

17.09.26 

"Ніколи не кажи ніколи". Колись, коли В.Зеленський йшов на вибори, казав, що матиме лише одну каденцію, але й досі він не знає, коли вона завершиться.

17.09.26

Щоб врятувати націю, треба, аби вона була ближче до землі.

18.09.26

Чи для того, щоб виговоротися, чоловіки мають напитися? Аби не напивалися - жінкам варто вміти їх слухати, тоді не було б про що їм розповідати у своїх чоловічих компаніях..

18.09.26

Якщо Бог створив матерію та знаходиться поза нею, сучасний митець не просто знаходиться поза своїм твором, не просто має стати його іменем, адже поцінується не так твір, як його творець, а бути самим іменем - "Богом", аби себе "продати". Отже, чи не є Творіння важливішим за Бога, навіть якщо заради цього він помер..

18.09.26

Людина, яка мислить, коли говорить, має якби зір сконцентрований в себе, без фіксації на зовнішні подразники, а людина, яка наперед знає, що говорить, має очі бігаючі, що встигають проаналізувати стан, як на нього реагують. Як перші, так і другі можуть брехати, але другим це вдаватиметься в рази краще, більше та швидше за перших.

18.09.26

Дати висловитися, дати мріяти... - чого більшого..

19.09.26

Чи не стане так, шо ШІ стане пастором, а користувачі - його вівцями..

19.09.26

Чомусь проснувся о третій ночі та не міг заснути. Вирішив подивитися фільм "Ідіократія", який знайшов з вечора. Після перегляду найшов на мене сильний сон, але з дивними перед цим "коментарями", які вирішив записати. Також до сну домішались розмови одного мого колеги, після денного відвідання "Лувру", зокрема про скульптуру Гемофродита (сина Гермеса та Афродити, про значення появи такого слова-образу я не знав)... Отож ::

-//-

Пастельно-фіолетовий паперовий кінь у вигляді витинанки. Тепер він живий, але зі заячими вухами та обов'язково має бути зеброю, адже: якщо перше пародія, то друге - має бути так само.

-//-

Виникає перша фраза, якщо не з філософським застереженням, то з гумором: "Слова втрачають глибину. Скоро ходитимемо по сухому!"

-//-

Лежать однотонні штани мілітарно-зеленого кольору, як у радянських поліцейських чи подібних до них службовців, на кущах, що нагадують ялинку. Звучить фраза: "Очєнь жосткіє сіловікі". (Хто не розуміє: виглядає, як пародія, адже гілля ялинки колюче).

-//-

У голові обігруються слова: телятина, те́ля-ти́на, те́ля-тин, тин-теля́... Раптом

Хтось питає: "Ти що, розбираєшся в деталях?"

-//-

Звучить фраза: "У пошуках 21 століття". Хтось її коментує: "Це схоже щодо якоїсь держави, яка завалилася".

-//-

Можливо, образ гемофродит також вказує на те, що (в класичному розумінні) Бог був як нині ШІ, який відтинав лишнє з цілого. (Тут перетинаються дві думки. 1) чужа: що людина творить з нічого, або з безформенного масиву чогось, як скультор, а штучний інтелект відтинає з усього масиву інформації, якою володіє, лишні деталі. 2) моя (з гумором): "Чи не стане так, шо ШІ стане пастором, а користувачі - його вівцями.. 19.09.26" - філософські спостереження).

-//-

Різновид алкоголю "Пурмуру́р". Хтось каже, якби просить налити: "Не коньяку, а пурмуру́ру".

-//-

Якась дівчина каже: "Все, я викидаю", - і бере недоїжене тістечко і кидає у поле.

Я коментую: "Але хліб не вільно викидати!", зауважуючи, що в упаковці лежать ще кілька цілих, схожих на солодкі заварні. Додаю: "Нехай те [що викинула] буде пташкам, але солодке їм не можна!"

-//-

Виникає питання: "Що означають у Леонарда до Вінчі загадкові усмішки жінок та характерні вказівні пальці на картинах? Чи не проблеми з зубами..". (Тут мій дивний гумор навіть крізь сон мене не покинув).

20.09.26

Припустимо, що зі світу матеріального через наш розум проходить багато різної інформації. Кожна з них має різний ступінь жорсткости (можливо, не випадково має прямий зв'язок зі словом жорстокість). М'яку інформацію не так помічаємо у порівнянні з іншою, до якої якщо не буквально належить, або дотичить до неї біль. Чи більше в інформації про біль, тим краще вона осідає в пам'яті. А тепер уявіть, що зараз такої інформації в рази більше, а росте вона, як не дивно, навіть незалежно з розвитком технологій. Чи не страшно: скільки людина "з'їдає" та має "перетравити" за день такої їжі куцим мозком? 

21.09.26

Так виглядають основні релігії, де велич Бога полягає у вірі в нікчемність Його творіння, що допустила гріх і вже від народження мусить його спокутувати.

28.09.26

© Олег Левченко, вересень 2026.

Понтуаз - Париж, Франція.

ФіLOsоХвічне БарбIQ 059

Дехто з підозрою ставить питання: чи штучний інтелект зможе перевершити людину та підкорити її собі? - коли тут достатньо відповісти на інше питання: чи ступінь довіри до нього з боку людства вже досях потрібної межі, аби це вже визнати як досягнення AІ.

02.08.26

Ми не просто спілкуємося з людиною! У той же час невидимим чином дотикаємося до певного досвіду та знань, які нам можуть бути незнайомими. Наприклад, багаж культури, начитаности, відкритости до пізнання нового абощо. Тут згадується народна мудрість: "З ким поведешся, від того наберешся".

02.08.26

Проснувся чоловік, розплющив очі, подивився на кімнату, ремонтом якої займався весь вчорашній день, розвернувся до своєї дружини, обійняв її, поцілував, а вона печально, ледь зітхнувши, майже так і подумала, але про своє: мабуть, суп скис!.. - згадуючи, що схоже забула поставити в холодильник.

02.08.26

Чи в правді більше пролитої крови, аніж в брехні?

05.08.26

Сімейна пара дивиться серіал, в якому між героями: чоловіком і жінкою виникає сварка. 

Він: "Як мені це знайоме!"

Вона: "Це як спорт."

Він: "Тоді, як він називається?"

(Коротка пауза).

Вона: "Скандалізм!"

06.08.26

Цікаво, які рефлекси залишились від людини ще з доісторичного минулого, як на прикладі домашніх тварин: поїсти з миски, а все-одно загребсти уявне лапою, але по подлозі?

07.08.26

Політика продає себе, як життєво важлива річ для кожного, тому в новинах заохочується сприймати це саме так, а в повсякденному житті - чомусь виглядає підозріло, відлалено, незнайомо, хоча люди вперто, як витесаний кілок у голові, знають, що це не так. І по колу...

07.08.26

Сон будується за напливаючими образами, які відкидаємо та зосереджуємось, як в скролінгу коротких відео: ні, ні, ні, цікаво, варто подивитися..

07.08.26

Дивлюсь рекламу й розумію, що вона цілком замінила працю ворожки, знахаря, шептухи, чаклуна абощо. Колись довіряли цим людям, як таким, які знають чарівні ліки, про щасливе майбутнє, знайдуть відповідь на всі питання, аж до глибини серця, а нині, дивлюсь рекламу та прозріваю: авжеж, цей самий хліб в сучасній обгорці печуть маркетологи в три зміни!

10.08.26

Kolega przypomina słowa swojej matki, że "największa polityka jest w kościele". Tłumaczy: "Wiesz, o takiej pale, którą zapalają wysokie świece?" To jest ona: pale-tyka.

12.08.26

Почув переказану притчу польською мовою, яка розповідала про неймовірно красиву чашечку, що раніше була глиною, по якій ходили люди, а згодом - ліпленою майстром, запеченою два рази в печі - так, наче весь час терпіла, а коли побачила себе в дзеркалі, зробуміла: "Щоб стати собою, треба було через все це пройти". 

Але ця історія доповнилась іншими моїми роздумами, що були напередодні: сучасна людина наповнює себе настільки сторонньою інформацією, що її умовна "чашечка" (польською "кубек", "філіжанка", а чашечка / чашка - тут відбулось міжмовне поєднання - українською "череп") завжди наповнена всім чим завгодно, але не справжньою собою - бути тим, ким ти хочеш / хотіла би не ззовні, як в притчі, а тим, чим хотів би / хотіла би наповнити себе зсередини. 

Саме політичні непорозуміння між українським і польським народами і не лише між нами, що підігріваються з боку росії, наповнюють цю "чашечку" найстрашнішим - Страхом. Таке враження, що "чашечка" не в силах контролювати, що в неї буде налито. Вона не свідома того, який відсоток чорноти, день за днем вливаючись у неї, зрештою проступить назовні й змінить її обличчя. "Чашечка" боїться, що її національна краса, плекана поколіннями, раптом буде знищенна загрозою стороннього...

Так і стоїть чашечка перед світом - боячись уже не вогню, через який пройшла, а чужих рук: чим вони захочуть наповнити її по вінця?

16.08.26

Якщо світ захопить штучний інтелект, то людям доведеться вигадати мову, яку він не розумітиме, і саме така мова складатиметься з глибокої поезії та почуттів.

16.08.26

Чи люди з алергією щасливіші, якщо отримують від чихання мініоргазмів в рази більше аніж здорова людина..

19.08.26

Людина тримається своїх звичок і пристрастей лише заради того, аби не втратити уявний образ у своїх очах.

21.08.26

Агітації більше піддається той, хто привчений слухати.

22.08.26, Польща

Як усе велике взаєпов'язане з малим! Приклад: з'явилась писемність, люди почали писати та читати, в Європі переважно зліва направо, для зручности - переважно правою рукою, що краще розвиває ліву півкулю мозку, яка відповідає за аналіз, логіку, обчислення тощо. Чим зокрема і відзначились європейці з-поміж інших культур, починаючи від фінікійців і греків. А все лише заради того, аби написане чорнилами не розмазувати рукою по пергаменту.

23.08.26, Понтуаз - Париж, Франція (наступні дні - так само).

Можливо, людину й не покидала спокуса мати собі невільника (раба́), того, хто робив би за неї найбруднішу та найважчу працю, тому й якби осучаснено продовжують мріяти отримати собі якогось гуманоїдного робота, що по суті своїй являє буквальний не лише для понять "раб" - "робот" спільний слов'янський корінь.

23.08.26

Я б розширив Закон збереження енергії на суспільство та не настільки буквально, а образно. Тут не просто мова про "фундаментальний закон природи, який говорить, що енергія не зникає і не виникає з нічого, а лише переходить з однієї форми в іншу або передається від одного тіла до іншого", а трохи більше про те, що "у замкненій системі загальна кількість енергії завжди залишається незмінною": якщо десь щось убуває, в іншому місці має прибути та навпаки. Це все одно, що Земна гармонія із Сонцем - поки обертається, тепло трапляє максимально рівномірно на всю поверхню в залежності від форми кулі. Це можна застосувати до всього для суспільства, як єдиного організму. Наприклад, чим більше влада бреше, тим більше виникатиме підозра та бажання знати правду. Це дещо нелінійно виглядає в часі, але неунекненно для всіх. Це може бути розтягнуто на кілька поколінь, але свою "синусоїду" вона має здійснити. 

Цей образ я б порівняв з однорідним м'яким (для зручности) гумовим предметом, який стискаючи з одного боку, без зміни маси витискатиметься в іншому. Сильно не стиснеш, бо може вислизнути, а відпустиш - набере первинної форми без стереотипного сліду зовнішнього втручання. Наприклад, будь-яка влада бажаючи залишити подібний слід, трактує суспільство як метал, який можна гнути, розтягувати, надавати бажаної форми тощо, хоча по природі своїй "форма" для суспільства - це менш за все вигляд, більше - кількість і зв'язок "атомів", що насправді залишаються незмінними одна до одної в системі всієї природи. 

Спробуємо продовжити міркувати про метал, як "зручний" засіб для "сильних". Коли руду випалюють на різні метали, тут діє аналогія з існуванням влади: "Розділяй і владарюй". Хоча енергія витрачається на процес, вона не змінює в глобальному сенсі майже нічого: на планеті Земля залишаються стільки ж матеріалів, що й було до цього. Тому гнучкість розуміння, на попередньому прикладі, "твердих процесів" завжди добре співславляти з "м'якими", адже це майже не та сама суть єдиного та спільного для обох початку і можливого кінця.

23.08.26

Наскільки фраза Соломона "Суєта суєт - все суєта" (не майже "Марнота марнот...") - є узагальненням узагальненого для наївного віруючого.. Це все одно, як перші відкривачі Америки "продавали" аборигенам дзеркальця на їхнє золото.

23.08.26

Непогана назва для філософської книжки: "Єдність в протилежностях".

24.08.26

На питання: що робити далі! Сучасний світ пропонує безліч готових варіантів. Таке їх число, що за жодне не хоче братися людина, адже все доступне, як рибалкові море, в якому не пригадає: коли востаннє купався..

24.08.26

Короткі історії, де головний герой стає мимовільним слухачем, як про нього оповідають інші люди. І кожна така історія має закінчуватися словами: "І послухав [...] (ім'я головного героя) та нічого не сказав", як певне чи відносне протиставлення: "І сказав Ісус...".

25.08.26

Якщо максимально посилити запах тюльпанів, у ньому проступає запах котячої сечі. Навіть зворотньо: якщо з котячої сечі забрати все огидне, залишиться запах тюльпанів. Отже, можна припустити, що таке порівняння щодо максималізації чого-завгодно діє в усьому, як у польській приказці українізованій на поліський манер "Що за бардзо, то не здрово".

25.08.26

Цікаво, наскільки іноді людину можуть обурити не стільки чиїсь буквальні дії, як лишень інтонація в голосі. Це починається не одразу та не на фізичному рівні, а душевно, наче пісчинка в мушлі, що заважає, але приречено має стати перлиною, яку так ніхто і не бачитиме..

28.08.26

Чому християнсто стає все слабшим, непримітним і неактуальним? - адже це рілігія бідних (не моя думка), а наш час робить ставку на досягнння успіху та багатства, що йде всупереч філософії Христа. 

Знаю й такі приклади, як сучасні Євангелісти оминають це твердження, наголошуючи, що праведний християнин має бути багатим. Достатньо бути переконаним, що ти є записаний у Книгу життя, визнавати Христа, як єдиного спасителя, та сповідувати його віру. Але вертаючись до того, чому вчив про фінанси, щось тут від лукавого.

28.08.26

Я кожного разу стикаюсь із тим, що знаю дві протилежні думки та розумію їх виникнення й аргументацію. Це як бачити два світи й не хотіти приставати до жодної, а просто їх розуміти. Бачу маніпуляції та подальші конструкції випрадань, які їх розвивають і підсилюють. А що з того, що я це знаю? Дивлячись на деяких адептів, навіть стає смішно, адже колись цього в такій формі не існувало. Просто такі часи, а будуть інші, де все це не стане актуальним. То нехай кожен творить свої світи, а не так, що є рупором чужих думок, адже за всім цим узалі не бачитемемо людину.

28.08.26

Непоганий був би епіграф до книжки про сни чи філософських роздумів, узятий з апокрифу "Євангеліє від Томи": "Ісус сказав: Коли ви народжуєте це в собі, те, що ви маєте, врятує вас. Якщо ви не маєте цього в собі, те, чого ви не маєте в собі, вб'є вас."

28.08.26

В наш час усе вимірюється категоріями часу, чисел, сум, еквівалентів, процентів, годин тощо - тим, що можна побачити, як матеріальний результат на фізичному рівні. За такого розкладу життя важко «продати» щось духовне, адже неможливо, наприклад, наочно побачити рух "одухотворення" людини в напрямку до Всевишнього або Просвітлення, як у східних релігіях. Як це виміряти й оцінити, щоб дорого "продати" чи хоча б "виглядати" а ля Дольче Ґабана абощо? Така логіка нашого часу.

Духовність - це навіть не бренд, хоча та чи інша релігія, мабуть, мріяла б бути конкурентом іншої. Філософія успіху не лише не зрозуміє духовного розвитку - вона навіть не зможе оцінити його для власного зиску. Для деяких коучів це може виглядати лише як красивий додаток до власного образу: мовляв, вони "Просвітлені". Але ніхто не може цього перевірити.

Духовний шлях — максимально індивідуальна річ. Чи може людина сказати: я досяг такого духовного рівня, що уподібнився Христу, Магомету, Будді абощо? Все одно це буде сприйматися на віру. Як і віра в бренд, що він найкращий. Так, людина може повірити голим словам, релігійному антуражу на посіяному ґрунті страху - можливим дивам, але не виміряти в цьому духовної глибини наближення до Світла. Та й наскільки для сучасників прагнення до прекрасного вважатиметься якимось порятунком?

А тепер розкрутимо спіраль думки в іншому напрямку.

Якщо ми так максимально живемо в матеріальному світі, а колись більше були перейняті духовним, то нас знову, ніби невимушено, переносять у світ нематеріальних речей, який важко відчути всією фізикою тіла. Віртуальні гроші, ігри, розв'язання усіх проблем життя за рахунок штучного інтелекту - чи не переносять вони нашу віру в те, що колись Месії "продавали" людям, а зараз "Ілони Маски" хочуть продати за реальні гроші?

Віра в те, що людина полетить на Марс і створить там колонію, ірреальна, але в неї готові вкладати гроші, адже вірять у таке диво. Я повірив би лише в те, що там може існувати колонія гуманоїдних роботів, які крізь століття працюватимуть на шахтах і добуватимуть корисні копалини, яких бракуватиме на планеті Земля.

Але жодним чином це не про духовний шлях і розвиток, який важко виміряти часом, числами, сумами, еквівалентами, процентами, годинами тощо.

29.08.26

Наскільки інформаційний голод змушує людину тягнутися за потрясіннями, страхом, підозрами, що сіються сучасними новинами з усіх усюд? Невже це із-за душевної бідности? Авжеж, ні! Мозок відчуває більшу загрозу від реального світу, аніж від ймовірної небезпеки від світу духовного. Раніше більше боялись міфологічних істот, що могли жити в горах, морях, річках, лісах, полях, домі. Була віра, що від них можна було загинути раніше, аніж від війни, яку придумали люди, що починали уявляти себе рівними Богу, а зараз політики, що вміло спекулюють на минулих травмах того чи іншого етносу. Якби не існувало богів "вершителей людських доль", тоді не існувало б тих, хто до них хотів би бути схожим; якби не існувало б націй, ніхто б не бачив і не розумів різниці, окрім безлічі мов та певного відтінку шкіри. Якщо прибрати відмінності, все здавалося б простим і зрозумілим. Але реальний світ складний. І чим складніший, тим цікавіше його продавати. Людський ресурс на те і витрачає час, аби опанувати його перед тим, як почати реально жити. Жити, згідно вимогам часу, а не за своїм внутрішнім "годинником".

29.08.26

Повне затемнення Місяця - 28 серпня поточного року - показало сплеск переглядів мого блогу про сни. Почав розбиратися: чому? - аж дійшов до того, що налаштував Google Analytics. Виявляється, що все не випадково. У блога реально цільова україномовна авдиторія по всьому світу, за статистикою аргумент простий: боти не користуються андроїдами. 

Цікаво поспостерігати: що буде далі?

30.08.26

Спостеріг наскільки дороги творять майбутню архітектуру. Зауважив це у Франції, де зараз перебуваю. Дивлюсь і міркую: "Коли і ким була прокладена кривизна цієї дороги? Чи ландшафт з пагорбами змусив робити такі звивини? Але минули роки і зараз бачу сучасний напівокруглий будинок, що повторює її форму. Так і буває, що мале та незначне на на початку задає тон великим речам у майбутньому.

30.08.26

Незрілий емоційно не прийме правду, а виразиться та підсумує, що "умнічаєш". Аби не дратуватися, найкраще, що попросить і єдино правильне: більше до нього не відзиватися.

31.08.26

© Олег Левченко, серпень 2026 р.

Олег Левченко. Продати невимірюване (філософське есе)

В наш час усе вимірюється категоріями часу, чисел, сум, еквівалентів, процентів, годин тощо - тим, що можна побачити як матеріальний результат навіть на фізичному рівні. За такого розкладу життя важко "продати" щось духовне, адже неможливо, наприклад, наочно побачити рух "одухотворення" людини в напрямку до Всевишнього або Просвітлення, як у східних релігіях. Як це виміряти й оцінити, щоб дорого "продати" чи хоча б "виглядати" а ля Дольче Ґабана абощо? Така логіка нашого часу.

Духовність - це навіть не бренд, хоча та чи інша релігія, мабуть, мріяла б бути конкурентом іншої. Філософія успіху не лише не зрозуміє духовного розвитку - вона навіть не зможе оцінити його для власного зиску. Для деяких коучів це може виглядати лише як красивий додаток до власного образу: мовляв, вони "Просвітлені". Але ніхто не може цього перевірити.

Духовний шлях — максимально індивідуальна річ. Чи може людина сказати: я досяг такого духовного рівня, що уподібнився Христу, Магомету, Будді абощо? Все одно це буде сприйматися на віру. Як і віра в бренд, що він найкращий. Так, людина може повірити голим словам, релігійному антуражу, на посіяному ґрунті страху - можливим дивам, але не виміряти в цьому духовної глибини наближення до Світла. Та й наскільки для сучасників прагнення до прекрасного вважатиметься якимось порятунком?

А тепер розкрутимо спіраль думки в іншому напрямку.

Якщо ми так максимально живемо в матеріальному світі, а колись більше були перейняті духовним, то нас знову, ніби невимушено, переносять у світ нематеріальних речей, який важко відчути всією фізикою тіла. Віртуальні гроші, ігри, розв'язання усіх проблем життя за рахунок штучного інтелекту - чи не переносять вони нашу віру в те, що колись Месії "продавали" людям, а зараз "Ілони Маски" хочуть продати за реальні гроші?

Віра в те, що людина полетить на Марс і створить там колонію, ірреальна, але в неї готові вкладати гроші, адже вірять у таке диво. Я повірив би лише в те, що там може існувати колонія гуманоїдних роботів, які крізь століття працюватимуть на шахтах і добуватимуть корисні копалини, яких бракуватиме на планеті Земля.

Але жодним чином це не про духовний шлях і розвиток, який важко виміряти часом, числами, сумами, еквівалентами, процентами, годинами тощо.

---

700 публікація на цьому блозі.

Олег Левченко. Чашечка (філософське есе)

Почув переказану притчу польською мовою, яка розповідала про неймовірно красиву чашечку, що раніше була глиною, по якій ходили люди, а згодом - ліпленою майстром, запеченою два рази в печі - так, наче весь час терпіла, а коли побачила себе в дзеркалі, зробуміла: "Щоб стати собою, треба було через все це пройти". 

Але ця історія доповнилась іншими моїми роздумами, що були напередодні: сучасна людина наповнює себе настільки сторонньою інформацією, що її умовна "чашечка" (польською "кубек", "філіжанка", а чашечка / чашка - тут відбулось міжмовне поєднання - українською "череп") завжди наповнена всім чим завгодно, але не справжньою собою - бути тим, ким ти хочеш / хотіла би не ззовні, як в притчі, а тим, чим хотів би / хотіла би наповнити себе зсередини. 

Саме політичні непорозуміння між українським і польським народами і не лише між нами, що підігріваються з боку росії, наповнюють цю "чашечку" найстрашнішим - Страхом. Таке враження, що "чашечка" не в силах контролювати, що в неї буде налито. Вона не свідома того, який відсоток чорноти, день за днем вливаючись у неї, зрештою проступить назовні й змінить її обличчя. "Чашечка" боїться, що її національна краса, плекана поколіннями, раптом буде знищенна загрозою стороннього...

Так і стоїть чашечка перед світом - боячись уже не вогню, через який пройшла, а чужих рук: чим вони захочуть наповнити її по вінця?

16.08.26

© Олег Левченко 

Олег Левченко. Сон і "місця входу" (спостереження за снами)

Леше з часом я спостеріг, що у снах існують "місця входу" - це такі паузи між сюжетними інтервалами, коли сновидець вирішує "куди йти далі?". Такі "місця входу" існували та потроху ще з'явлюяються в моїх снах. Чому "потроху"? - з чотири десятка років я мешкав у Житомирі, а нині, майже десять років живу в Польщі, тому мій світ суттєво змінився ще від тих недалеких часів, навіть не рахуючи виїздів по роботі у інші країни Європи.

Для більшости людей сни безпосередньо пов'язані з містикою, адже такі ж малозрозумілі, як невитлумачені наукою явища, особливо ті, що бачать люди особисто, без свідків. Такі стани візіонерства приписують порушенням психічної системи людини, або під дією сторонніх речовин, сильно пережитому стресу, що міг передувати візіям, свідомому налаштуванню, наприклад, вірі в можливе, або по-простонародному - божевіллю (волею Бога бути вільним). Головне, що подібні стани є самосвідомими, всупереч неусвідомленому стану, наприклад, під дією гіпнозу.

Мій досвід бачити сни належить до "самосвідомого налаштування". Такий досвід межує з практиками медитацій. Але звичний сон не належить до них. Найскладніше для більшости сновидців - це вміння запам'ятати сон у всіх подробицях, адже "чорт криється в деталях". Природний сон не є свідомим (уточнення щодо поняття "свідомого сновидіння"), ним і послуговуюсь. Отже, якщо сон не є таким, згадані "місця входу" є непердбачуваними і не до кінця зрозумілі, чому безперервний сон змінює свої сюжети, які між собою можуть бути й не пов'язані. 

Як з'являються такі переходи? Прийшов до висновку, що саме вони, як згадав на початку оповіді, і є "місцями входу", є найцікавішими та найглибшими, що мало б нам щось промовити про наше потаємне. Іноді важко запам'ятати сюжет, ще важче - такий "перехід". Це все одно, як в стані бадьорости, логічно пояснити причину: чому ми так чи інакше починаємо думати. Завжди знайдемо якесь пояснення, посилаючись на певні інформаційні джерела, до яких маємо дотичність протягом життя. Уві сні все не так: ми не можемо послатися, що джерелом інформації є конкретна людина, книжка, прочитана стаття тощо. Мій сон - це мій власний продукт творчости, як і для загалом для інших людей. Навіть, якщо у моєму сні хтось перекаже якусь інформацію, вона є моїм власним продуктом творення. "Місця входу" для мене - це не узагальнено Житомир, але й певні ділянки вулиць, парк, дорога до школи, навчання, робота, знайомі з "Неабищо", міст над залізницею в районі вокзалу, батьківський дім, родичі, дача за межами міста, Житній ринок, річка Тетерів тощо. (У цій підбірці свідомо акцентую увагу на Україні та рідному місті, хоча урізноманітнюю снами, що більшою мірою снилися за її межами, навіть у інших країнах, окрім Польщі. Цим хочу підкреслити, наскільки для українця за кордоном внутрішній світ пов'язаний з місцем, звідки походиш. Заразом цікаво спостерегти й інше: наскільки в такі сни трапляють елементи інших культур).

Отже, запрошую у свої сни! https://snylogosa.blogspot.com/ 

Попереджаю, хоча видаватиметься це смішно, але може бути настільки цікаво, що захочеться спати. Відповідь проста: світ снів має зовсім інший темп, насиченість переживання може вміститися у короткий час, як для реалу, це можна порівняти з осяянням, раптовим розумінням чогось такого, чого раніше не міг осягнути. Саме тому сон і є лікувальним, не лише з позиції відновлення сил, але й спроби зрозуміти побачене - сам процес, це неймовірний досвід самопізнання. Дарма, що на це маю обмаль часу.

ФіLOsоХвічне БарбIQ 058

Стільки інформаційного шуму, що фраза: "Я думаю" - з часом звучатиме майже непристойно. Люди стануть звичайними "ретрансляторами" пропаганди, теорій змов, віри в "рептилоїдів", швидкого апокаліпсису - жодного наукового логічно-уясненого підтвердження.

06.06.26

У Бога багато облич і всі вони - наші. 

06.06.26

Не просто душа, а дюшес для всього колективу.

10.06.26

Коучі вміють сідати на вуха, а жінки - ними любити, тому й історію продажів творить слабка стать..

11.06.26

Колись давно зібрав вірші для перекладу англійською під робочою назвою "Хтось", щось на зразок "Хтось

спостеріг у деревах абетку. / А жінка,

що сховалась за рулонами / туалетного паперу, / спостерігає за нами", а зараз виникла інша назва "Ніхто", яка також може залишитися, як ідея, на зразок: "Припини робити висновки, / адже й так ніхто не бачить того, що тобі є очевидним!.."

11.06.26

У чому полягає філософія іронії або "бумерангу". Наприклад людина допускає свідомо моральні помилки (гріхи), аби досягти для себе успіху, на якомусь етапі вона помиляється так, що всі шкоди зроблені для інших стають її поразкою. (Десь так уві сні пояснював одній людині її вчинки).

12.06.26

Всі мислять про майбутнє з позиції сьогодення, але не розуміють, що більшою мірою твориться нашим минулим.

12.06.26

Згадав, що десь бачив зображення янголів у вигляі дитячих облич із чотирма крильцями (можливо, ще в якомусь із житомирських храмів), яких називають ще й "херувимськими ликами", і подумалось: може вони стали комусь натхненням для створення бойових дронів? У часи бароко могла навіть трапитися еклектика християнських і язичницьких символів, тоді такий "херувим" із чотирма крилами міг нагадувати купідона з натягнутою стрілою в діл, саме так, як мають атакувати дрони. Отож, подумалось знайти таке зображення і підписати: українські дрони. Навіть це могло б бути чудовою ідеєю на футболку.

19.06.26

Процес творчого неспокою - це не тоді, коли в тебе одна ідея, а таке їх число, що вже непереливки витримувати більше, як не почати щось із себе реалізовувати в якусь кінцеву форму ствердження.

22.06.26

Більшою мірою "історії успіхів" - це не про розказані історії, як вміло контролювати своїми слабкостями, де на останньому місці інтерес: "як розбагатіти"? - на якому від початку дороги першими спотикається більшість. Про що в свою чергу не розкажуть коучі, адже така постановка питання зруйнує їх успіх. 

04.07.26

Хоча люди і вміють думати, але не вміють бути мудрими. Наприклад, що з того, що всі знають: паління шкодить здоров'ю? - але курять і будуть це робити далі. Просто та сама більшість людей має зрозуміти, що думати - це ще не достатньо, аби прийняти рішення. На події в майбутньому треба дивитися з позиції минулого досвіду "якби знав, чи так зробив ще раз чи ні?". І навіть тут людина вміє себе перехитрити: запевнивши себе, що це зовсім інші граблі..

04.07.26

Мадяри - нація, яка найбільше серед інших народів Євросоюзу протистоїть міграційним процесам, забуває, що близько тисячи років тому сама прийшла на сучасну територію, що нині називається Угорщиною.

04.07.26

Людина чомусь більше прагне того, чого немає поруч: ідеалізує минуле, випереджає уявою майбутнє або шукає краще життя "там, де нас немає". Віддалене завжди здається очевиднішим, бо відстань приховує його суперечності. Мабуть, тому те, що далеко в часі чи просторі, так легко видається кращим за те, що відбувається просто зараз.

06.07.26

Коли щось твориш (символізуєш) і це набуває значення. Приклад, звичайна цифра, а скільки в ній всього? - не просто число, а номер дому, знаковий день у житті, асоціація з віком, зі статистикою, конструкція в системі, коли без неї не було б порядку абощо. Так з усім, починаючи від букви, закінчуючи міжгалактичним кораблем.

08.07.26

Дивимося в два ока, отож, і збираємо інформацію не стовідсотково однозначну, а доповнену тим, що можемо назвати другорядним, неважливим, але чомусь раптом пригадуваним, наприклад, як у снах, або з відчуттям: "навіялось, що це вже десь бачив".

Підтвердити сказане можна так: коли закриваємо очі, подумки можемо уявити два різних образи, які рівнозначно знаходитимуться один поряд другого, але вже за короткий час почнемо спостерігати, що один образ має стати більш домінантним, аніж другий.

27.07.26

Нас та нашу історію творить тандем: надмір та ідіотизм. І це доволі поважна справа. Наприклад, чим більша та однорідніша структура, розбудована людським умислом, тим більше шансів стати вразливою від ідіотизму. 

28.07.26

Неминучість. Дехто її називає долею, але це не зовсім об'єктивно, коли існують безліч незаперечних факторів, які важко приписати до неї. Наприклад: народження, школа (як наука), робота (як зайнятість), дружба (як потреба в спілкуванні), кохання (як хімія та дія гормонів), смерть. З чого не можливо відмовитись, а лише прийняти, "біжучи за течією" (як всі), або додати темпу: горіти яскраво, але шибко.

28.07.26

© Олег Левченко 

Олег Левченко. Поріг болю (філософське есе)

Усе в цьому житті - це лише питання звички. Ми свідомо вміємо обхитрювати поріг власного болю. Досить себе переконати: терпітиму доти, доки є в ім'я чого. Ідея виживання тісно переплетена з вірою в ідеали (коханням, патріотизмом абощо). Нині, спілкуючись із молоддю, не раз чув думку, на питання майбутньої пенсії абощо: "а чи взагалі доживу до старости!" Тут для розуміння доброю поміччю дається статистика, що стверджує: рівень релігійности серед молодого покоління є на найнижчому рівні, отже, і віра в певні ідеали, за які варто жити, є слабкою та невиразною, аж до втрати цілей у житті. Чи комфорт є тим джерелом натхнення, заради якого варто було б боротися? Це ж лише питання звички? - обхитрити біль та переконати себе, що це є сенс твого життя? А можливо, перший поріг болю починається вже з його наявности? Капітал зростає на фінансовій впевненості в завтрашньому дні та системі, яка працює наче годинник. Тоді-то і з'являється комфорт, ситість, аж до відчуття браку свіжих емоцій. А в момент, коли з'являється біль, виникає перша сходинка: здолаю чи ні? Вона найлегша, а з кожною наступною стає складніше та важче, коли людина свідомо мусть обмежити себе до стану "овоча": тепер я собі не належу. Тоді цей "продукт городньої життєдіяльности" може бути з'їденим ким завгодно. 

Де, власне, зупиняється поріг нашого болю? Чи все ж таки право на свободу руйнує ці межі, коли людина готова раптом сказати собі: досить, я повертаюсь до себе - поріг болю знижуватиму не за вимогами ззовні, а за відчуттями - цього вже "наївся" досхочу!

30 липня 2026 р.