Сива жінка схилилась над землею,
можливо, вона сіє білі ромашки,
які зійдуть навесні або влітку...
І хто знає, за якою водою
попливуть їхні пелюстки,
і біля якого берега доведеться їм зів'янути,
як пам'яті про стигле зерно,
яке тримала тепла долоня,
перед розгорнутою душею.
23 березня 2019 р.
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
ФіLOsоХвічне БарбIQ 060
Думаючи про небо, один філософ сказав: я хочу, аби люди були щасливішими, - і випустив пляшку шампанського з повітряною кулею. Так людина оп...
-
Вірш-триптих на підставі моїх розмов із ШІ про темряву, чи існуватиме коли-небудь штучна душа, матеріалізм і духовність. Темрява як пробудже...
-
І тут я приходжу до того, що ми робимо те, що не має сенсу. Ходимо на роботу, яку в переважній більшості не любимо, переходимо від завдання ...
-
Припускаю, що зменшення виразности та сил записувати сни доволі міцно пов'язане з фізичним станом і почуттям втоми, зокрема з болями в х...

Немає коментарів:
Дописати коментар