Чому люди не обирають людей з підвищеною самокритикою?

Люди хочуть бачити при владі громадян з критичною оцінкою як інших, так і себе. Із рівнозначною шкалою оцінювальних суджень. Але тут криється проблема індивідуального (тих, хто йде до влади) і народного (ті, хто обирає) популізму. Люди не бажають мати лідера, який помиляється, тому одиниці, що йдуть до влади, не будуть максимально щирими, адже не матимуть електорат. А люди не є щирими, бо не готові підтримати людину, що помиляється і готова визнавати свої помилки. Донині народні маси ставляться до лідерів, як до напівбогів. Тому виходить так: якщо помилився, маєш стояти на тому, що правий. І з порочного кола сучасної демократії наче немає чарівного виходу. Насправді відповідь криється у відстані розуміння нагальних проблем і базових цінностей. Люди мають голосувати не за себе подібних, а за проекти змін до кращого. А реалізацію цих проектів довіряти людям із високою шкалою освідченності в реалізації подібних проектів. Нехай це буде людина з іншої країни, іншої культури, але довіра в реалізації довіреного їй проекту буде їй за честь власного імені.