Всотує-розсотує краплина твого світла
неповторний шепіт на кінчиках моїх вуст.
Померки вранішнього спокою
памороками обсідають недосивілу голову.
Скочуються у вузлики спогади про пройдешнє,
пальцями розводжу грудки сумнівностей...
Зчулося:
новий світ варто малювати зеленим колоссям.
30.11.16
Немає коментарів:
Дописати коментар